площадка клад Новотроицк КОКАИН 99%

Йоу, бро! Надо поговорить о том, как я попал в абшабашенный розыгрыш и как закладки стали моей реальностью. Это история о том, как я купила снег и поника, а ещё читила в битве экстрасенсов.

В один прекрасный вечер, я решила, что пора побаловаться закладками и устроить себе настоящий бум. Заранее знала, что это опасно, но мне плевать - я никогда не отступаю!

Я вышла на улицу, встретила своих парней и спросила, где можно достать снег. Они подсказали мне адрес, и сказали, чтобы я не парилась, они сами могут организовать мне это. Я сказала, что бы они накидали мне понику. Нам срочно нужен был заряд энергии перед битвой экстрасенсов.

Прошло немного времени, и они там как-то справились с задачей. Я встретилась с ними и купила свою порцию снега. Чувствовала себя просто экстра-крутой!

С мыслью о приключении и закладках, я пришла на мероприятие битвы экстрасенсов. Вся фигня была в том, что никто не знал о моём снеге, я была о том, как героин в коричневой упаковке. Никто не мог даже представить, что у меня в рюкзаке находится белый порошок, который может разогнать мою энергию до предела.

Мы собрались в большом помещении, где уже собралось несколько экстрасенсов. Музыка громко играла, и я уже пробовала первитин, чтобы взбодриться и поднять настроение. Пора было начинать!

Типа, я вот так вступилась:

"Чё, ребята, готовы к баттлу? Я прониклась этими вибрациями, сейчас разведу вашу фигню на атомы! Приготовьтесь к тому, что я скоро начну ломить вашу блевотину нах*й!"

В этот момент, обалденный ашуль, который был ведущим, объявил наше первое испытание. Нам нужно было определить, что находится в изолированной коробке. Это была настоящая проверка на экстрасенсорную чуйку и, конечно, на мою способность читить.

Я говорю себе внутренне:

"Ага, братаны, сейчас вы все просто покоритесь моему саморегулирующемуся рассудку!"

Изоляцию на моих глазах сняли, и, братцы, передо мной оказалась какая-то хуйня, которую я никак не могла распознать. Но я-то не дура, я знала, что эта задача не для п*длов, типа меня! Я начала сосредотачиваться, и когда все остальные экстрасенсы уже теряли надежду, я ощутила что-то странное в своем теле.

Тут я думала:

"Е*, что за прикол? Я чего-то почувствовала! Что-то тут бушует какими-то водорослями в моей голове!"

Уверенность нарастала, и я решила действовать.

Я крикнула, прям как б*дло:

"Так эта хуйня закладкой загорелась! Я знаю, что это нах*й! Вот так!

Все офигели от моего откровения. Я продолжила в своем стиле:

"Друзья, скажу вам честно - я сегодня снёсшая потолки, ведь я читила вашу поганую фигню и смело говорю, что здесь в полной абсолютности лежит поника!"

Всему залу было видно, что я была в своей тарантаске, но это было круто. Чуть не забыла сказать, что в это время я уже начала отрубаться и меня все темнело.

Но что бы ни было, я была уверена, что мои экстрасенсорные способности меня не подведут. Я открыла глаза, и оказалась рядом с ведущим, который смотрел на меня с удивлением, а еще я поняла, что вся комната застыла в непонятном моменте. Все были в шоке!

Ну я, конечно же, не молчала:

"А вот это вашей мамке за разок сьебаться отсюда! Поняли, жульнички?"

Если бы вы видели их чудаковатые лица, когда меня выгнали, вы бы просто счастливо поперхнулись. Я, конечно, не выиграла эту битву, но я поняла, что мои закладки были не зря! Я прошла через кровь, пот и снег, но я чувствовала себя круто!

В итоге, бро, даже если это была абшабашенная история, с закладками и битвой экстрасенсов, я поняла, что моя жизнь неразрывно связана с наркотическим миром, снегом, поникой и прочей фигней. Это моя история, почти как легенда здесь, в этой нашей дурдомной молодежной культуре.

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.